Новости СМИ2

Меню сайту

Форма входу

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
СТВОРИТИ САЙТ
одесские новости
український інтернет
Головна » Статті » Мои статьи

ОБОРОНОЗДАТНІСТЬ ОДЕСИ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД: РОЗДУМИ КОЛИШНЬОГО ГЕНШТАБІСТА
Передумови та початковий етап будь-якої війни завжди з особливою увагою вивчалися як військовими теоретиками і практиками, так й істориками. Адже причини, обставини та перебіг початку війни мають свої закономірності й часто повторюються. «Хочеш миру – готуйся до війни», як колись казали у Римі. Відтак, аналізуючи умови початку різноманітних минулих воєн, за ідеєю, військові мали б бути більш готовими до таких подій у майбутньому.
Аналіз початкового етапу воєн також повинен дати можливість розробити обґрунтований план дій з оборони районів, що першими підпадають під удар супротивника у випадку війни. Такі заходи зазвичай здійснює Генеральний штаб (у стратегічному відношенні), а оперативно-тактичні плани розробляються штабами місцевих органів військового управління. Однак, напевне кожна людина вболіває за стан обороноздатності тієї місцевості, де вона мешкає. Зі значною впевненістю можна сказати, що багато одеситів (особливо колишніх військових) намагались надати до військових інституцій свої пропозиції щодо підсилення оборони Одеси.
Один з подібних документів зберігається в архівному фонді Управління Служби безпеки України в Одеській області[i]. Його автор – відомий історик та архівний працівник Олександр Рябінін-Скляревський. Колишній полковник (за деякими даними – генерал-майор) Генерального штабу російської імператорської армії, генерал-хорунжий армій Української Держави та Української Народної Республіки, потрапив до поля зору Одеського оперативного сектору ДПУ 1931 р. у зв’язку принаймі з трьома справами. Після розкрученої 1929 р. «Справи СВУ» та багатьох інших подібних операцій, у 1930-1931 рр. ДПУ «розкрило» нову гучну змову, характерною особливістю якої було існування мережі контрреволюційних організацій колишніх офіцерів у багатьох містах СРСР. Низка справ отримала
загальну назву «Весна».
Розпочавшись у Москві, «Весна» прокотилась Ленінградом, Харковом, Києвом, багатьма іншими містами країни[ii]. Не стала виключенням і Одеса. На початку 1931 р. було заарештовано значну кількість колишніх та дійсних військовослужбовців – керівних працівників та викладачів військових навчальних закладів. Серед них був і Олександр Рябінін-Скляревський. Паралельно зі справою «Весна» розглядалась його можлива участь у так званій «Контрреволюційній військово-офіцерській організації», та в «Українському націоналістичному централі». Від арешту та утримання під вартою, як і багатьох інших офіцерів, не вберегла навіть служба в установах Генерального штабу Робітничо-Селянської Червоної армії[iii]. За даними з Галузевого архіву СБУ (м. Київ), наведеними Я. Тинченком, з Одеси були засуджені 41 військовослужбовець з різних військових установ, та більше 200 колишніх військових, що перебували у запасі або відставці[iv].
Як офіцер зі значним досвідом штабної роботи, Рябінін-Скляревський мав свою думку щодо необхідних заходів з оборони Одеси. В ході слідства він письмово виклав її у вигляді «додаткових свідчень» зі схемою. Зміст документа ясно розкриває основні зацікавлення О. Рябініна-Скляревського. Тут присутні приклади з історії (повстання на броненосці «Потьомкін», інтервенція військ Антанти в Одесу)[v], характеристика місцевості, де розташована Одеса а також складений власноруч план місцевості (проглядається спеціалізація автора в топографії та історичній географії). Видно тут і загальну зацікавленість питаннями військового будівництва.
Пропонований нижче документ раніше не публікувався, а лише одного разу був згаданий у праці Г. Малинової та І. Сапожникова «А.А. Рябинин-Скляревский: материалы к биографии»[vi]. На жаль, умови роботи з документами архівного фонду УСБУ не дозволили скопіювати складену Рябініним схему військового становища Одеси. Тому наводимо лише текстову частину мовою оригіналу, без скорочень та змін. Нами вставлено лише деякі слова для кращого розуміння тексту (взято у квадратні дужки), та декілька розділових знаків відповідно до сучасних правил пунктуації. Просимо врахувати, що даний документ написаний автором під час утримання під вартою та здійснення слідства щодо його причетності до контрреволюційної діяльності, що зумовлює деякі текстуальні вставки, не зовсім співвідносні з темою викладу.

Документ 1.
А.А. Рябинин.
Дополнительные показания 4/ІІ-1931 г.

Когда организация разгромлена, и самый вопрос об интервенции я считаю давно гибельной химерой[vii], считаю [своим] долгом придти на помощь Советской власти своими соображениями об укреплении Одессы, которые приходили мне на ум, как получившему высшее военное образование, бывшему преподавателю и отчасти военному писателю. Конечно, общие сведения немного устарели, ибо относятся до 1925 года, но, во всяком случае, не потерявшие актуальность до сих пор.
На отдельной схеме я показываю графически и здесь даю пояснения:
Одесса до 1920 года.
Оборонительная пограничная линия до войны 1914 года отнесена от Одессы далеко на линию р. Прута и устья Дуная. При комбинации Союза России с Румынией она отходит еще далее: на линию Карпат, упирающуюся в Дунай. Одесса при этих условиях нуждалась в защите только со стороны моря. Причем эта защита была необходима только от набегов на порт неприятельских кораблей (как броненосцы «Гебен» и «Бреслау», например, делали набеги на берега Крыма).
Для исполнения этой задачи достаточно было поставить несколько (пару) батарей, закрывающих вход в залив (А и Б)[viii].
Правый фланг Одессы обеспечивался батареями, раскидан[н]ыми на устьях Дуная и Днестровского Лимана, а левый – Крепостью Очаковом. Свойство местности чрезвычайно благоприятное: местность, на которой расположен город Одесса, значительно выше моря, город командует над портом. Если припомнить два исторических эпизода, то станет вполне ясным:
1) В 1905 году во время восстания броненосца «Потемкин» два восставших броненосца («Потемкин» и «Георгий Победоносец») стоят на Одесском рейде. Порт с революционным пролетариатом на их стороне, а выше над ним город занят царскими войсками и даже командующий генерал Каханов над самым портом на горе во дворце (тепер[ь] бульвар Фельдмана).
Восстание заперто несколькими спусками из города в Порт, занятыми царскими войсками (смотрите материалы, напечатанные в сборнике Истпарта ЦК КПбУ «1905 год на Черном море», 1925 г., мои статьи[ix]).
2) Другой пример: Французский корпус Дансельма [численностью] 47 тыс. [солдат и офицеров] при интервенции 1918-1919 гг. занимает порт. Могучая эскадра в Одесском заливе. И вот бригада Григорьева, [состоящая из] восставших крестьян с ружьями почти без патронов и 5-ю пушками, смело идет на Одессу и занимает город, когда Дансельм удирает со своим корпусом и эскадрой.
Оборона Одессы до 1918 года рассчитана была на условия господства русского флота на Черном море, что делало десант невозможным вообще.
Одесса после 1920 года.
Оборонительная линия отнесена на Днестр (40-60 верст от Одессы, а не сотни верст, как было прежде). Господства своего флота на море нет, а если равновесие сил [и] есть, то базы флота (Николаев и Севастополь) удалены на почтенное расстояние (особенно Севастополь). Десант стал легким, близким и неожиданным. Если береговые батареи и прикрывают правый фланг до устья Днестровского Лимана, то Тирасполь все же остается ключом к Одессе. Тирасполь от Одессы [отстоит на расстоянии] 2 перехода. Без укреплений Тирасполя Одесса не имеет никакого военного значения. Это понимали даже в прежние времена: [в] 1909-1914 гг. разрабатывался проект Бендерской крепости[x]. Роль этого проекта должен выполнить Тирасполь.
Вот этими соображениями я ни с кем не делился и никогда на эту тему не разговаривал с членами Военной организации.
4/ІІ-1931 г. Писал собственноручно

А. Рябинин

[i] Архівний фонд Управління Служби безпеки України в Одеській області (далі – АФ УСБУ ОО). – Спр. 12259-п.
[ii] Тинченко Я. Голгофа русского офицерства. – М., 2003.
[iii] АФ УСБУ ОО. – Спр. 12259-п; Державний архів Одеської області (далі – ДАОО). – Ф. Р-1593 (Одеський інститут народної освіти). – Оп. 1. – Спр. 286; Список лиц с высшим общим военным образованием состоящих на службе в Рабоче-Крестьянской Красной Армии. Составлен по данным к 1-му марта 1923 года. – М., 1923.
[iv] Тинченко Я. Указ. соч.
[v] О.О. Рябінін-Скляревський за час роботи в Одеському історичному архіві став досить кваліфікованим спеціалістом з питань перебігу повстання на «Потьомкіні» і взагалі революційних подій 1905 р. в Одесі. На ці теми ним опубліковано щонайменше 5 статей у різних виданнях. Події часів інтервенції військ Антанти в Одесу автор взагалі пам’ятав зі свого досвіду, і також описав у друкованих працях (як зараз відомо, 2-х).
[vi] Малинова Г.Л., Сапожников И.В. А.А. Рябинин-Скляревский: материалы к биографии. – Одесса-К., 2000.
[vii] «Контрреволюційній військово-офіцерській організації» крім іншого, було інкриміновано підготовку повстання з метою сприяння інтервенції армій капіталістичних країн до СРСР.
[viii] Цими літерами на схемі позначено артилерійські батареї на берегах Одеської затоки.
[ix] Крім цих статей, можна подивитись також: Рябинин-Скляревский А. Революционная работа в войсках Одесского гарнизона в 1904-5-6 гг. // Летопись Революции. – 1925. – № 5-6; Его же. Совет рабочих депутатов г. Одесса в 1905 г. // 1905 г. Революционное движение в Одессе и на Одесщине: Сб. статей и воспоминаний. – Кн. І. – Одесса, 1925.
[x] Про розробку такого проекту свідчать також інші архівні документи (ДАОО. – Ф. Р-4874. – Оп. 1. – Спр. 33), хоча поки що в літературі таких відомостей ми не знаходили.

Категорія: Мои статьи | Додав: voliab77 (07.09.2009) | Автор: Володимир Бузейчук E
Переглядів: 496 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: