Після однієї з попередніх публікацій на «Хай-Вей», яка була присвячена дочці генерала Армії УНР В.Ю. Змієнка Галині Всеволодівні Змієнко-Сенишин (Одеситка з Монреаля), я отримав електронного листа від одного з читачів. Мова йшла про те, що згаданий у статті український військовий діяч, генерал Марко Данилович Безручко, є предком цього нашого читача. Мій кореспондент (ім’я наразі не розголошую, оскільки не отримував на те дозволу) повідомив, що відтоді, як про це дізнався, почав збирати матеріали, що стосуються біографії М.Д. Безручка. Згадка про Марка Даниловича та його дружину у моїй статті стала приводом зв’язатись зі мною, і тоді ми домовились здійснювати обмін наявною у кожного з нас інформацією. Взявшись упорядкувати свої записи про Марка Безручка, вирішив опублікувати короткий послужний список генерала, зібраний з різних джерел протягом близько 4-х років. Звісно, ця інформація поки що не є вичерпною, однак, сподіваюсь, буде цікавою не лише мені. Підставою для складання даного списку стали наступні матеріали: - виписка з послужного списку М.Д. Безручка (Російський державний військово-історичний архів, м. Москва), надана моїм московським колегою і другом Lipoff; - Список Генерального штаба. Исправлен на 01.01.1916. – Пг., 1916; - Общий список офицерским чинам Русской императорской армии. Составлен по 1-е Января 1909 г. – СПб., 1909; - книги та статті українських і російських істориків, військових діячів (О. Удовиченко, М. Капустянський, М. Битинський, О. Колянчук, Я. Тинченко, С. Волков, та ін.). З моїм кореспондентом (а також з людьми, що допомагали збирати матеріали) ми спілкувались російською, тому цей список поки що подаю так, як написані більшість джерел (тобто, російською). При подальшій обробці матеріалу буде щонайменше два варіанти – російський та український.

 

Уроженец с. Большой Токмак Херсонской губернии (31.10.1883 г.). Образование получил в учительской семинарии г. Переяслав.

 

Окончил Чугуевское (по другим данным – Одесское) военное училище (1908 г.). Выпущен подпоручиком в 106-й Уфимский пехотный полк. Окончил 2 класса Николаевской военной академии (1914 г.). Участник Великой (Первой Мировой) войны (по объявлении мобилизации откомандирован в свой полк). В боях в составе 106-го Уфимского пехотного полка получил ранение и контузию. Офицер для поручений штаба 3-го арм. корпуса (с 20.01.1915 г.). Штабс-капитан (со старшинством с 14.06.1915 г.) 106-го пехотного Уфимского полка. Причислен к Генеральному штабу (1915 г.). Капитан (произведен 15.08.1916 г. со старшинством в чине с 14.06.1916 г.). Переведен в Генеральный штаб. Старший адъютант штаба 42-го армейского корпуса (с 14.07.1916 г.). Старший адъютант штаба 30-го армейского корпуса (назначен между 03.01.1917 г. и 08.02.1917 г.).

 

10.04.1918-25.08.1918 г. – помощник начальника отдела по службе Генерального штаба Главного управления Генерального Штаба, с 26.08.1918 г. в чине войскового старшины (со старшинством с 20.01.1918 г.). Начальник штаба пехотной дивизии.

 

Начальник штаба Запорожской бригады (с 12.03.1919 г.). Начальник штаба Корпуса Сечевых стрельцов Е. Коновальца (с 26.04.1919 г.). 07.12.1919 г. интернирован польскими властями. С 08.02.1920 г. командир 1-й дивизии Сечевых стрельцов (с 21.03.1920 г. – 6-й Сечевой стрелецкой дивизии) армии УНР, которая формировалась в Брест-Литовской крепости из бойцов армии УНР, интернированных польскими властями. Руководитель обороны польской крепости Замостье от большевистских войск. Генерал-хорунжий Армии УНР ( с 05.10.1920 г.). В 1921-1924 гг. – член Высшей военной Рады УНР. В эмиграции в Польше. Преподаватель Высших старшинских курсов (эмиграционной академии Армии УНР). Автор книги «Корпус Січових стрільців». Работал в польском военно-картографическом институте. Возглавлял Украинский клуб, Громаду военнослужащих 6-й Сечевой стрелецкой дивизии, Украинское военно-историческое общество. Был составителем и издателем военно-исторического сборника мемуаров «За державність». Член Главной Рады Креста Симона Петлюры (совет по награждению главным военным орденом УНР). Умер в Варшаве 10.02.1944 г.